Простір відновлення ГАРТ провів теплу зустріч-розвантаження для ветеранських сімей.
Сумнівів щодо того, чи варто збиратися разом задля щирого спілкування, взаємопідтримки та смачного частування, не виникало ні в кого. Головним було інше питання: «Де і коли зустрічаємося? Ми обов’язково будемо!»
І ми були! Пів сотні людей провели цей день насичено, яскраво та цікаво. Як це було:
– Сальвадор, аристократичний вороний кінь, гостинно катав усіх охочих, а після цього залюбки ласував яблуками й морквою просто з рук.
– Пані Анастасія провела творчий майстер-клас, де кожен зміг створити власну духмяну композицію зі степових трав.
– Пані Наталя занурила нас у потужну енергетику барабанних ритмів. Вона буквально повернула нас до витоків: ми відчули себе єдиним плем’ям, де ритм пронизував повітря, тіло й свідомість. Це відчуття важко описати словами!
– Пані Катерина встигала бути всюди, тож тепер учасники та учасниці мають чудові професійні фотографії на згадку.
– Пані Олена берегла найдорожче – діти перебували під її надійним наглядом, поки дорослі відновлювали сили.
– Яскравим фіналом стала страва від ветерана пана Віталія. Він просто на місці приготував у казані запашний плов із барбарисом, який усі смакували та запивали тархуном. Тим, хто встиг вхопити другу порцію, справді пощастило!
Кожен додавав щось своє до цього дня: хтось привіз дині та смаколики, хтось влучно імпровізував на барабанах, хтось малював скетчі-портрети, а хтось допомагав із організаційними дрібницями.
Не обійшлося й без особистих перемог. Один із ветеранів уперше після поранення (а можливо, й узагалі вперше в житті) сів у сідло та з щирим захопленням ділився враженнями з психологинею Євгенією Журавель.
Ми повністю поділяємо думку Себастіяна Юнґера: відчуття єдності (племені), належність до спільноти та перебування серед людей зі спільним досвідом – це критично важливо для ветеранів і ветеранок після повернення до цивільного життя. Це найкраща профілактика самотності, ізоляції та внутрішнього розколу.
Подібні заходи та наші традиційні Ветеранські Кола спрямовані на реінтеграцію й соціальне відновлення захисників, захисниць та їхніх родин у Кривому Розі.
Щиро дякуємо кінному двору «Вершниця» за гостинність, а також всій команді, яка часто залишається поза кадром, але робить колосальний внесок. Дякуємо Нововоронцовській громаді за солодкі кавуни для ветеранських родин. Дякуємо всім загартованим за цю зустріч! Далі буде.
Захід відбувся завдяки підтримці Stichting Hulpacties (Нідерланди).
