У кінотеатрі «Олімп» за сприяння ОВГ відбулася прем’єра фільму «Як ми стали добровольцями» — розповідь про тих, хто пішов захищати батьківщину, маючи розмите уявлення про військову справу, з муляжами зброї…

Що ними рухало? Які мотиви спонукали жертвувати власним життям і здоров’ям заради інших, заради тих, хто ще навіть не встиг усвідомити, що в країні справжня війна? Чим наповнені їхні серця? Що є правдою? На ці питання намагалась знайти відповіді авторська група стрічки.

Юлій Морозов, який також завітав на прем’єру, щиро радіє тому, що ОВГ змогло підтримати цю важливу подію в Кривому Розі.

«Як ми стали добровольцями» розповідає про кінець травня 2014 року, про те, як формувався батальйон Донбас, — одна з 10 стрічок проекту організації «Новий Донбас».

Під час конференції глядачі мали змогу поспілкуватися з автором фільму, режисером-документалістом, культурно-громадським діячем, волонтером, головою організації «Новий Донбас» Ларисою Артюгіною та одним з героїв фільму Дмитром Мануйловим за позивним Мирний. Також були присутні мама загиблого воїна та його десятирічний син, про якого дотично згадано в стрічці. Модерувала бесіду Ірина Перетятько.

Відкриває картину, яка не залишила байдужим жодного, монолог добровольця, нашого з вами земляка Дмитра Різниченка.

Стрічку знімали більше року. Рішення знімати було прийняте Ларисою 24 травня 2014 року. Передувало цьому безтурботне святкування дня народження режисерки. Але моторошна історія, яка облетіла всю Україну, про бійця, якому вирізали серце, а його бездиханне тіло, зачепивши гачком до автомобіля, по-звірячому мордували, змусила нарешті усвідомити Ларису, що вона жива завдяки йому. Війна поруч, війна реальна. Тоді захотілось розповісти про тих, хто раніше за всіх зрозумів, що треба рятувати свою землю…

«Пробирає…» — так стримано Станіслав Корнієнко поділився шаленими враженнями, які навіть змусили стискатися від болю і шалено битися від гордості за своїх земляків вольове чоловіче серце.

Співорганізатор заходу Альона Лухан зазначила, що Лариса Артюгіна не сподівалась на такого глядача та була приємно вражена тим, які свідомі й відповідальні люди живуть у Кривому Розі. Зала була переповнена, своє ставлення глядач висловив аплодисментами стоячи. Загиблих воїнів вшанували хвилиною мовчання.