Два повних дні, двоє потужних спікерів, понад 20 вмотивованих учасників та учасниць. Пройшов інтенсивний тренінг у межах проєкту «Шлях стійкості», який впроваджується IOM Ukraine (МОМ) у партнерстві з Громадською організацією СТАН за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини.
У перший день опрацювали стратегію дій разом з Олегом Левченко (MBA, PhD, психотерапевт, громадський активіст та засновник ВГО Громадянська мережа «Опора») — проаналізували поточну ситуацію у Кривому Розі, вчились думати як акціонери власного міста, а саме: чому важливо брати відповідальність за зміни, а не пасивно чекати на них.
Розбирали практичні кейси та реальні адвокаційні кампанії, інакше кажучи, вивчали мистецтво захищати інтереси соціальних груп мирними засобами і діями.
Спікер наголошував на необхідності для українського суспільства відроджувати й розвивати майже винищений радянською владою соціальний капітал України, а саме:
– будувати довіру між людьми;
– встановлювати зв’язки;
– взаємодіяти;
– дотримуватись етичних правил і норм.
Сформований соціальний капітал є тією матерією, яка дозволяє втілювати важливі зміни швидше та меншими силами.
Другого дня ми занурились у теми тактичного рівня: «нічого для нас без нас» або базові принципи інклюзії; активне слухання та як двом сторонам діалогу почути один одного; як не дозволити ворогу поцупити персональні дані.
А ще про медіацію, фасилітацію та купу інших корисних речей.
У цьому всьому допоміг розібратись учасник бойових дій, артилерист, бакалавр історії та громадський активіст, співзасновник ВГО Громадянська мережа ОПОРА Іван Маруняк.
До речі, поділився Іван власним досвідом повернення до цивільного життя — майже рік знадобився йому, щоб соціалізуватися після демобілізації.
«На війні є чітке розрізнення на чорне і біле. А після повернення у цивільне життя з’явились тони й напівтони … багато сірого», — визнає ветеран.
Кілька універсальних формул: правильного спілкування з тим, хто повертається з поля бою до цивільного буття:
– не комунікуємо з ветераном на основі упереджень;
– уникайте крайнощів: зайва героїзація шкодить, як і шкодить упередження в небезпечності та неадекватності всіх, хто був «там»;
– комунікуємо як людина з людиною.
Щиро вдячні представникам ГО, ветеранам, членам родин військових, людям з інвалідністю, усім, хто зміг долучитись.
Хочеться підсумувати словами, якими поділився пан Олег:
«Немає програних битв , є відстрочені перемоги!»
