Новий рік — родинне свято, проте звична теза нині набула особливого змісту.
Це працює на рівні кожної людини. Всі ми заново відчули цінність людей, виражену в простих питаннях: «як ви?», «чи тихо у вас?», «чи є світло?», у хвилюванні за тих, хто змушені поїхати за кордон від жахіть війни.
Є й глобальний рівень. Дружня українська родина роз’єднана неспровокованим вторгненням — тимчасово втрачено зв’язок із такими рідними Мелітополем, Бердянськом, Лисичанськом. А дехто з близьких, як-то Крим і території Донбасу, чекають на повернення до лона сім’ї вже 9-й рік.
За останній рік українці стали дорослішими. Більше немає інфантильних надій на диво й «новий рік, що принесе щастя». Натомість є розуміння, що творити зміни у майбутньому можемо і маємо ми самі!
Зберегти тепло і зв’язки в родинних колах. Зробити все для настання довгоочікуваної перемоги й повернути жовто-блакитний стяг у кожен куточок нашого дому площею 603.7 тисячі квадратних кілометрів. Все це — у наших руках.
Військовий, що виконує бойове завдання в нестерпних умовах і щодня ризикує життям. Волонтер, який віддає останнє й доставляє воїнам потрібне спорядження. Бізнес та наймані працівники, котрі чесно роблять свою справу в тилових містах і підтримують економіку країни.
Всі — важливі. Всі — несуть свою частку відповідальності. Кожного й кожну — вітаємо зі святом і зичимо ще більше сил, енергії та натхнення.
Разом ми неодмінно впораємося!
З прийдешнім Новим роком, Відповідальні!
