Палац спорту «Молодість» на 44 кварталі має надважливе значення. Заклад є точкою тяжіння для юних спортсменів з усього Покровського району та значної частини Тернівського.

Аудит інклюзивності спорткомплексу, який проводили 22 вересня представник міського комітету доступності Юрій Понькін і представник ГО РУХ БЕЗ МЕЖ Олександр Хоміч, мав особливий контекст. Нещодавно завершилася літня Паралімпіада, і досягнення наших спортсменів відображені в медальному заліку України. Звісно ж, важливо зрозуміти, чи мають шанс маломобільні криворіжці доєднатися до зірок Паралімпіади.

Візит до закладу, на жаль, продемонстрував звичні проблеми спортшкіл.

Пригоди розпочалися вже у вхідній секції. Нахил пандусу виявився завищеним (за висоти підйому в 30 см пандус повинен мати довжину 3 метри, а не півтора, як фактично). А щоб відвідувачі в кріслах колісних змогли потрапити всередину, треба кликати слюсаря та розкручувати двері. Утім викликати персонал без сторонньої допомоги проблематично: кнопка виклику розташована зависоко.

Зайнятися спортом людина з інвалідністю також не зможе, адже тренажерний зал — у підвальному приміщенні, а всі інші секції та басейн — на другому поверсі. Як зазначив Олександр Хоміч, слід мати супровід із кількох міцних чоловіків, що могли б підіймати та спускати людину на кріслі східцями.

Відносно позитивний момент — наявність вбиральні для людей з інвалідністю. Але й вона не відповідає ДБН і є незручною: усередині недостатньо місця, щоб розвернутися, не травмуватися та не пошкодити сантехніку.

Найприємнішим в аудиті виявилося спілкування з директором спорткомплексу. На відміну від кількох попередніх закладів, активістів тут не сприйняли як ворогів, що намагаються розхитати звичний спокій. Людина вислухала всі коментарі, багато в чому погодилася і, найголовніше, також прагне бачити випускників ДЮСШ з медалями найвищого ґатунку.

Візит підсумував Юрій Понькін: «Заклад є комунальним, і якщо місто зробить невеликі зусилля, щоб прилаштувати цей заклад під потреби маломобільних громадян, ми можемо залучати сюди спортсменів з інвалідністю. Спортивна школа зручно розташована, навколо багато інфраструктури, тож люди би прийшли. На наступні Паралімпійські ігри, упевнений, могли б відправити одного-двох, а може, й десяток професійних спортсменів».