17 листопада в КГЦ ШELTER+ відбулась панельна дискусія з приводу різних підходів до навчання дітей. Серед варіантів розглядалися шкільне, домашнє та самоспрямоване навчання.

«Ми хочемо бути конструктивними і не просто критикувати, але й дотримуватись позиції “критикуючи — пропонуй”, — наголосив Юлій Морозов, модератор цієї дискусії. — Ми розуміємо, що в кожного індивідуальний шлях, і, говорячи глобально, ми прагнемо побудувати таку країну, де кожна людина зможе вільно обирати свій шлях».

Переваги кожного виду освіти представляли люди, які у своїх сферах досить далеко просунулись. Кожен із них відчуває справжнє покликання до того, чим займається, має серйозне визнання у своїй сфері та чималий досвід.

Апологетом традиційної шкільної освіти виступив Віктор Комісаров, який народився й виріс у Кривому Розі, а сьогодні працює в Тернівці. Там він робить локальні, але досить масштабні дива — залучає гранти, іноземні інвестиції, завдяки чому модернізує навчальний простір і виграє конкурси на авторські ідеї вдосконалення освіти. У 2016 році Віктора визнали «Вчителем року» в номінації «класний керівник».

Переваги самоспрямованого навчання обстоював Станіслав Самикін з Дніпра. Станіслав адмініструє найбільшу спільноту на пострадянському просторі, яка стосується цього досить радикального підходу, і є членом альянсу за самоспрямовану освіту.

Домашню освіту представляв Джеральд Хюбнер з Канади. Він пройшов усі стадії хоумскулінгу — виховав двох своїх дітей без школи та має чотирьох онуків, які також учаться вдома. Раніше Хюбнер був державним службовцем, але з часом активно поринув у хоумскулерство і нині активно займається цим на глобальному рівні. Сьогодні Джеральд — голова Світового правління організації з питань домашньої освіти.

Під час дискусії обговорювались переваги кожного підходу до навчання. Комусь сподобалась ідея вчити дитину силами батьків із залученням професійних учителів. Хтось уподобав відсутність власне навчальної програми, коли батьки просто йдуть за пізнавальними інтересами свого сина чи доньки. Інші дійшли думки, що для них все ж оптимальним є шкільне навчання, якщо підвищити рівень його матеріальної бази і залучати дійсно зацікавлених учителів. А головне — дискусія про те, як будувати відповідальне суспільство, у Кривому Розі триває. І дитяча освіта є одним із наріжних каменів цього процесу.