Заради популяризації та сприяння гендерній рівності у Кривому Розі членкині Об’єднання Відповідальних Громадян Анна Атаманчук, Ольга Костіна, Ірина Блинова разом з Алісою Гнидюк, Анною Гатіловою, Антоніною Маружко, Еліною Пасс, Кірою Кріґєр, Оленою Гришиною започаткували ініціативну групу з промовистою назвою «рівні у кривому». Діяльність групи спрямована на подолання сексистських та інших дискримінаційних стереотипів, протидію різним формам гендерного насилля.

Під час перших зборів восени 2017 р. активістки проговорили бачення реалізації ідеї різноманітного, інклюзивного та гендерно чутливого світу, досягнення рівності прав та можливостей у сучасному суспільстві, визначилися з напрямами та формами роботи.

Завдяки підтримці представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні група розпочала свою публічну діяльність з організації зустрічі 18 листопада із соціологинею, дослідницею материнства в науковій площині Оленою Стрельник та презентації нею книги «Турбота як робота. Материнство у фокусі соціології».

Захід відбувся в приміщенні філії Центральної бібліотеки для дорослих на Поштовому проспекті й був модерований Ольгою Костіною, яка навіть у свій день народження не припиняє бути активною і відданою справі.


Активістка запевнила, що діяльність «рівних у кривому» не має нічого спільного з популізмом, зазначила, що їхня команда є відкритою до співпраці, зауважень і пропозицій, розповіла про конкретні плани на майбутнє: створення жіночого клубу самооборони, організації зустрічі з татусями, які офіційно пішли в декрет, спільний тематичний кіноклуб.


До речі, серед слухачів була відома в нашому місті тренерка із самооборони Ольга Кухарук, яка підтримала ідею створення клубу та запросила на перше ознайомче заняття.

Презентуючи книгу, Олена Стрельник зауважила, що надто багато сьогодні прискіпливої уваги до матерів, яких постійно оцінюють: хороша вона чи не дуже, відповідальна чи надто легковажна. Кожна мама стикалась з тим, що в публічному просторі навіть сторонні люди можуть зробити їй якесь зауваження щодо виховання дитини, засудити. Навіть в Інтернеті жінки не знаходять підтримки, бо там починаються ті самі війни на звання найкращої: годує сумішами чи ні, вакцинує чи противиться цьому, пішла рано на роботу, а інша з дитиною вдома до 6 років. «Я не хотіла давати оцінку мамам. Я воліла написати зважену книжку про матерів України і дати можливість самим мамам озвучити свої проблеми. Частина цієї книги — це інтерв’ю з мамами, які мають дітей віком від 3 до 10 років», — уточнює пані Олена, виступаючи проти будь-якого таврування жінок, матерів.

Головний меседж книги: турбота про дитину залишається невидимою і знеціненою. Олена нагадала, що нелегку хатню працю, догляд за дітьми в нашому суспільстві називають «сидіти вдома», що аж ніяк не відображає вагу материнської турботи. Тож у книзі Олена торкається проблем материнського повсякдення, яке обговорюється хіба що в межах спеціалізованих інтернет-спільнот, і висловлює думку, що материнство – це вибір, а не обов’язок, а якість досвіду материнства суттєво залежить від ресурсів, які мама має.


Підсумовуючи, дослідниця зазначає, що не все погано — зміни в суспільстві є, як і оптимістична крапка в цій книжці. Вихід вона бачить насамперед у розподіленому батьківстві, де беруть участь три основні ланки: жінка і чоловік – у родині, а на рівні суспільства – це держава та ринок праці: «В нашій країні є безкоштовні дитячи садочки – це великий плюс, але велика проблема з ринком праці».

Олена пропонує за прикладом європейських країн збільшувати кількість робочих місць, дружніх до сім’ї, забезпечувати створення окремих інструментів для працівників і працівниць, які намагаються подолати конфлікт між сім’єю і роботою, щоб полегшити їм повсякденне життя: дитячі кімнати в університетах, гнучкий графік роботи тощо.

Зрештою наголосимо, що проект, над яким соціологиня працювала протягом 7 років, не є комерційним. Завдяки фонду Бьолля будь-які організації можуть замовити безкоштовний примірник унікальної книги.