27 жовтня Катя Гапочка завітала до Кривого Рогу і представила в КГЦ ШELTER+ свій поетичний проект СΛОVА. Попереду були Одеса і Дніпро.

Фронтвумен інді-гурту «Гапочка» грала на гітарі, співала, читала вірші, віддавала свої емоції, ділилась собою, відкривала нові приховані грані своєї душі. Її потужна творча енергія вщент заповнила затишну кав’ярню ШELTER+, де і пройшла зустріч.

За словами Станіслава Корнієнка, цього разу було все по-новому. Зовсім-зовсім по-домашньому. Завітали на творчий вечір і мами з дітьми. Більше нагадувало родинні посиденьки в колі рідних або вечір у студентському гуртожитку в колі найкращих друзів. Свічки, напівтемрява, мелодії віршів та поезія музики.
Катя виконала, як і обіцяла, 5 пісень, але глядач не одразу відпустив її, тож довелося співати ще одну пісню).
Ідея проекту виникла у співачки після участі у «Видеопроект Feel In Poems: музыканты читают стихи на фоне Киева», створеного задля «популяризації поезії в нашому неримованому світі».


У розмові тет-а-тет Катя розповіла, що має наміри видати книгу поезій, але планує це зробити не раніше наступного року, бо матеріалу, на її думку, для повноцінної збірки ще недостатньо.

Творчість, момент виникнення у свідомості мелодії, перші поштовхи поезії в серці – це таїнство, до якого завжди хочеться наблизитись, доторкнутись. Ми не втримались від спокуси дізнатись, як цей процес відбувається в надзвичайно талановитої гості, для якої у творенні, виникненні ідеї, образу, слова нема якоїсь закономірності – усе відбувається спонтанно, вірші народжуються зовсім по-різному:

«Вірш може бути придуманий у метро, на вечірці серед купи людей, хоча це рідше. Найчастіше у дорозі – особливо, коли подорожую сама.

Часто вірші бувають написані після важкого дня – ти приходиш додому і ніби скидаєш важкість після написання. Іноді за келихом вина – так само можуть з’явитись образи:). Інколи виникає ідея, а потім знаходжу слова для її вираження, а інколи ритм задає перша строфа і поїхали.

У мене немає чіткого і постійного підходу, адже вірш – це емоція, швидкоплинний образ – тут і зараз. На написання вірша можу витратити від 5 хвилин до 4 годин. Іноді пишеш, ніби під диктовку, легко, а іноді шукаєш точних слів. У більшості випадків усе залежить від настрою)»

Нещодавно команда Ш+ закінчила оригінальну інсталяцію зі старих речей, серед яких яскраво виділяються віджилі фортепіано, акордеон, баяни… Можливо, саме вони, які й нині живуть яскравими спогадами зіграних на них мелодій і які отримали нове друге життя, притягнули до себе теплу акустичну музику Каті Гапочки і свіжий вітер її поезій.