Учасниця Об’єднання Відповідальних Громадян Анна Атаманчук голосно обурилася з приводу відсутності елементарних умов у пологовому будинку №1, порушення людських і материнських прав у стінах цього закладу.

Анні невтямки, чому місцева влада знаходить кошти для показового придбання візочків новонародженим на День міста і при цьому неспроможна забезпечити теплою водою породіль та їхніх немовлят, придбавши звичайнісінький бойлер для лікарні.

Ще одна дикість, про яку не змогла змовчати жінка, – це істинно варварська традиція або ритуал відвезення до флюорографічного кабінету в іншій лікарні жінок, які нещодавно народили. Анна підкреслила важливу і сумну деталь: доставляють на обстеження жінок не в комфортній новенькій машині швидкої допомоги чи хорошому мікроавтобусі з гарною амортизацією та можливістю відкинути спинку сидіння, а в так званій «буханці». У цій допотопній машині техніку небезпечно перевозити, не те що породіль зі швами, при яких іноді навіть сидіти заборонено.

Анна наголошує, що таких незручностей легко і давно можна було уникнути, відкривши кабінет флюорографічного обстеження при пологовому будинку.

Подробиці автора допису про те, як у породіль відбирають паспорт на три дні в цивілізованій країні звучать просто ілюстрацією абсурдного світу.

Описані Анною умови, у яких тримають жінок, не вкладаються в голові: «Ліжка панцерні, ти на них лежати нормально не можеш, суглоби і спина болить, а якщо ще і після операції чи зі швами, то взагалі Пекло, особливо коли треба піднятись не напружуючи м’язи».

Та найбільше, що обурило активістку, так це «добровольно-принудительное» фото на пам’ять! Так звана нав’язлива «Святкова кімната», організатори якої абсолютно не враховують настрою жінки, її фізичного і душевного стану. Такі поняття, як післяпологова дипресія, коли хочеться просто швидше побачити стіни рідного дому, а не лікарняні, заспокоїтись, опинитись у звичній рідній атмосфері, – надто високі матерії для працівників лікарні. Нас знову, як і в радянські часи, підганяють під стандарти – усі жінки виходять з пологового будинку усміхнені й сповнені сил, готові позувати якомусь дядькові перед його фотоапаратом.

Ось лише деякі подробиці зі сповіді матері: «Дитяча медична сестра вхопила мою дитину і понесла на перший поверх, там черга в «Святкову кімнату», де вам намагаються впарити фото і відео від їх оператора, а також очікують шампанське і цукерки за те, що вони винесли мені дитину на перший поверх. Я намагалась 15 хвилин пояснити, що мені не треба відео і фото, що мене чекає машина і я хочу додому…»

Фото на пам’ять про відсутність елементарних умов, про порушення твоїх прав людських і материнських? Таке було б доречніше в цій ситуації.

Відвертий лист свідомої громадянки спричинив бурхливу дискусію, як у соцмережах, так і в реальному житті. Жінки, які пережили щось схоже, і мали «щастя» народжувати в згаданому закладі, надихаючись сміливістю Анни, підтримуючи її, співчуваючи їй, почали розповідати багато шокуючих подробиць сумних і непривабливих буднів ПЕРШОГО пологового будинку, ретельно прихованих владою, лікарями і медсестрами.

Завдяки сміливості, активній позиції, бажанню боротися за свої права Анні вдалося привернути до проблеми увагу влади. Зокрема, депутат Криворізької міськради Людмила Бурман запропонувала голові та членам постійної комісії Криворізької міськради з питань природовикористання, екології, охорони здоров’я та соціального захисту населення вважати публічне повідомлення громадянки Анни Атаманчук офіційним зверненням і обговорити його на засіданні комісії 21 липня 2017 в присутності лікаря пологового будинку, прозвучала також пропозиція створити тимчасову робочу групу, яка б комплексно відслідкувала всі пологові будинки.

Лист лише однієї жінки-матері змусив зрушити з місця цілий айсберг. Не важко уявити, яких високих результатів можна досягти, якщо кожен з нас припинить мовчки терпіти порушення прав, нестерпні умови та беззаконня.