«Там, де не ростуть абрикоси, починається Росія», – такими чіткими й зрозумілими словами окреслює молода письменниця – Любов Якимчук – українську територію, якої в нас ніколи не забрати. Не менш влучні нотатки, докладне розуміння ситуації і витлумачення її для себе, складають книгу «Абрикоси Донбасу», що створювалася з 2008 по 2015 рік.
«Про війну вірші можуть бути лише голі, як дроти без ізоляції, дуже прості та без надмірних кучерявостей, але із чіткими деталями, – пише про свою збірку Любов Якимчук. – Ці вірші мають бути як злочин, про який соромно згадувати, вони – як ці щоденні вбивства без прикрас, неприємні болючі вірші – як допити заручників, яким ставлять банки на живіт, яких ґвалтують, у яких стріляють. Вірші, як мешканці в окупованих містах, яким нема куди втікати і яких ніхто не рятує від перманентної загрози їхньому життю. Про війну – криваві та смердючі вірші. Поезія, що розкладається, але яка ще не розклалася. Розкладена поезія – це вже смерть, а нам треба жити, але жити усвідомлено. Мінімум метафор, більше мовчання, більше того, що не вкладається в слова. Якщо вже чинимо злочин, то усвідомлено. Такі тексти мають бути як сама війна, у якій ми не завжди можемо встановити хід подій, але за наслідками (розкиданими тілами та розлитою кров‘ю) ми знаємо, що тут щось сталося. Це може додати поезії мовчання або натуралізму, і з поміж цих двох я вибираю мовчання».
З розмовами про любов і абрикоси, відчуття дому і батьківщини, про Донбас і про Україну, поезію і біль, перетворення, мовчання, говоріння, про розкладання поезії на рими і на ритми завітає поетеса до Кривого Рогу. Зустріч відбудеться 25 вересня за ініціативи «Видавництва Старого Лева» та підтримки Об’єднання Відповідальних Громадян. Початок о 12:10 в актовій залі гуманітарного корпусу Криворізького педагогічного інституту (вул. Димитрова, 79а).
Для тих, хто ніяк не встигне, але дуже хотів би поспілкуватися, зробити це можна в неформальній обстановці в КГЦ «Шелтер+» з 17:00 до 19:00. Вхід вільний.
