15–16 травня на запрошення Об’єднання Відповідальних Громадян та Криворізької Ради Церков до Кривого Рогу завітав Мирослав Маринович, правозахисник, публіцист, релігієзнавець, політв’язень, член Ініціативної групи Першого грудня, член-засновник Української Гельсінської спілки, учасник Несторівської групи, віце-ректор Українського Католицького Університету у Львові. Візит Мирослава Мариновича до нашого міста передбачав три різнопланові зустрічі: у педагогічному інституті,у культурно-громадському центрі ШELTER+ та в храмі Римо-Католицької Церкви.
Однією з головних тем усіх виступів і бесід було вкорінення цінностей у суспільстві. Цінностей, утверджених на Майдані, – гідності, свободи, верховенства права, суспільної моралі та соціальної справедливості. Та них самих недостатньо, а для справжніх змін на краще потрібні дієві ключі: відповідальність, солідарність, правильна візія світу. Відповідальність ґрунтується на подоланні патерналізму, передусім радянського зразку, за яким більшість людей категорично відкидають будь-які натяки на їхню активну причетність до стану справ у державі. Тоді винними є «бандити при владі», «олігархи», «окупанти», «яничари» і до нескінченності далі, а самі ж люди почуваються лише жертвами чужої кривди.
Майдан дав неймовірний заряд єднання, проте він швидко вичерпується при, так би мовити, щоденній демократії, при вирішенні проблем насущних, різнобічних і різноаспектних. Тож доки енергія Майдану не пропала, важливо усвідомити, що солідарність починається з подолання концепту «один у полі – не воїн». Відтак дієва солідарність бунту має стати взірцем для солідарності щоденного життя.
Підвалиною правильної візії світу Мирослав Маринович вважає переконання, що в основі суспільних криз лежать проблеми духу. За матеріальними турботами ми, ніби чорнобильці в зоні відчуження, проблеми духу звично ігноруємо. Та без їх вирішення ми так і борсатимемося в тенетах споживацтва. Чи не найважливішими на цьому етапі викликами, на думку пана Мирослава, є подолання комуністичного патерналізму (іншими словами, виховання відповідальної людини) та реорганізація (або ж перезавантаження) ціннісних структур українського суспільства. І як це цілком природно, кожне завдання має очевидні спонуки, проте й не менш очевидні перешкоди. Результат цілком досяжний. Але щоб це сталося, потрібна рішучість, готовність узяти відповідальність на себе і тільки на себе. Урешті треба розсердитися на себе: – Чому ти очікуєш, доки хтось нагодує тебе з ложечки?!
Поважний гість навів й інший образ, ужитий Ісусом у проповіді до рибалок і пастухів: «Ви – сіль землі». Сіль, якої за означенням не може бути багато. Як сказав недавно у Ґнєзно чеський професор Томаш Галік, «усе нове і творче виходить із очевидної меншості». Саме тому пан Мирослав говорив про виняткову необхідність «критичної маси» тих пасіонаріїв, які будуть спроможні піднятися понад інстинктами самозбереження та через особисту жертву привнести в суспільство нові, тобто моральні, правила співжиття. Справжні зміни в суспільстві починаються з духовної трансформації людей. Можна запозичити чудові моделі парламентаризму й демократії, але якщо люди в державі деградують духовно – ті моделі не спрацюють.
Відвідини такої непересічної людини є справжньою подією для Кривого Рогу. І хоч Мирослав Маринович знов повторив свій улюблений жарт, що українці «ніколи не втрачають свій шанс втратити свій шанс», віримо, що цього разу так не буде. Тож берімося до праці, раз нам випав такий шанс. До праці над собою, над своїм духом, над своїми цінностями, над своєю державою.
