11 грудня 2014 року представник Об’єднання Відповідальних Громадян Ольга Костіна побувала у Дніпропетровську на семінарі «Енергоефективність та альтернативна енергетика у ЗМІ», який проводив Український освітній центр реформ спільно з Проектом «Муніципальна енергетична реформа в Україні» Агентства США з міжнародного розвитку USAID.
«Як пересічному мешканцю багатоповерхівки і разом з тим непересічно захопленою ідеєю енергоефективності, мені особливо корисно було побувати на цьому семінарі, — зізнається Ольга. — Як виявилося, досі я мала скоріш романтичні уявлення про стан і перспективу цієї проблематики, а точніше, міфологізовані. Тому, розповідаючи про семінар, я кажу про розвінчані, принаймні, для мене, «міфи».
Для кращого розуміння процесу енергоефективності його поділяють на три ланки — вироблення, транспортування, споживання. На етапі вироблення існує міф-перебільшення про поняття «альтернативні джерела енергії» (АДЕ). Виявляється, не «солнце, воздух и вода — наши лучшие друзья», а шлаки, кокс і вуглекислий газ.
Звісно, коли звучить фраза «альтернативні джерела енергії», перед очима постають зелені плантації вітрильників Голландії. Але варто згадати специфіку нашого металургійного регіону — і в питанні енергоефективності «мінус» екологічного лиха може перетворитися на «плюс» від використання промислових газів. Проте тут одразу проявляється політизація питання енергетики. Бо всі заводи зі зберігання чи переробки відпрацьованого матеріалу належать громадянам іншої держави, незацікавленої у незалежності України від природного газу. Тож поки врегульовуються питання добросусідства, маємо шукати інші варіанти.
І тут немає чарівної палички. Тільки комплексний підхід. Це і біопаливо, і сміттєвий газ, і таки чисті енергії сонця, вітру і води. Поодинці вони дають небагато, але разом дійсно стають альтернативою вичерпним природним ресурсам.
Одним із найпоширеніших міфів про етап транспортування є те, що ми, виявляється, не втрачаємо 40% тепла, прогріваючи труби і ґрунт. За інформацією доповідачів, втрат лише 7-8 %. Тому заздрісні погляди за кордон, де наче кожен будинок на власній котельні, невиправдані. Якраз навпаки, цивілізована Європа тяжіє до централізованого опалення багатоповерхівок: і зручно для користувача, і оптимально для муніципалітету.
А згадані 40% втрат ховаються на третьому етапі — споживання. Виявляється, вони «лежать» на споживачах, на нас із вами. А так зручно було думати, що в усьому винна ледача чи жадібна держава, а наша справа маленька, і що там від того, що я вимкну воду, коли чищу зуби, чи висмикну з розетки телевізор на ніч. Та якраз ці маленькі кроки однієї людини можуть стати великим стрибком у розвитку країни. Треба лише привчити себе економити й уважно доглядати власну оселю, бути справжнім, вдумливим господарем своєї квартири і будинку.
І тут постають ще глибші за політику підводні камені енергетичного розвитку. Йдеться про історичні віхи розвитку України, спадщину і нашу ментальність. В радянські часи і в питанні енергетичної безпеки брали не оптимізацією, а масштабами. Благо дозволяли безмежні простори СРСР і багатство природних ресурсів, а тому формували таку ж широку натуру надавача послуг і користувача. Ніхто не замислювався над економією, і держава могла дозволити виставляти населенню економічно необґрунтовані, дешеві тарифи. Цю стратегію підхопила і влада незалежної України, але при цьому через інші механізми, зокрема «приховані податки», таки збивала з гроші з населення і перетворювала їх на дотації комунальникам. І виходило, що тарифи держава дає хороші, а злюки-комунальники надають послуги неякісно. Не формувалася конкуренція у цій сфері, застарівала матеріальна база. Тож те, що відбувається зараз із тарифами, — то європейська реалія, коли споживач відчуває на собі справжню ціну комфорту і буде зацікавлений економити.
Жорстокий спосіб перевиховання виходить, якщо не вдатися до практичних порад. Тут знову доведеться згадати нашу історичну спадщину. Бо квартири і будівлі періоду СРСР мали зовсім інші вимоги до енергозбереження. Не жаль було гріти стіни, і тому не переймалися їх утепленням. Зараз стандарти будівництва враховують стандартів температурних режимів і енергозаощадності, а для будівель радянського часу краще запастися арсеналом рішень – від вибору пластикових вікон, правильності користування ними до ущільнення мінеральною ватою.
Також варто потоваришувати і пробувати домовлятися з сусідами, бо, наприклад, загальні, а отже нічийні вікна на прольотах під’їзду можуть забирати по 2% тепла з кожної квартири, якщо мають дефекти. Більше порад можна знайти в Інтернеті, зокрема, той-таки USAID активно оформлює їх у соціальну рекламу.
«Головний меседж семінару і вимога сьогодення — треба працювати з населенням, — зауважує Ольга Костіна. — Саме на етапі споживання закладена можливість найбільшого заощадження. Треба привчати себе та інших бути відповідальними – як в економії, так і у відстоюванні власних прав. Власне, тому було проведено семінар для ЗМІ, тому пролунав заклик до них нести правильну інформацію, а не спокушатися приверненням уваги і нагнітанням напруги «смаженими» заголовками».
