«Кримінал Кривбасу», судячи з усього, задля «чорного піару» передрукував із «Обозревателя» інтерв’ю з заступником голови Дніпропетровської облдержадміністрації Борисом Філатовим про минуле Олександра Вілкула та його прибічників. З огляду на приналежність Філатова до нової владної команди, висловлення підтримки на адресу Миколи Колесника та враховуючи коментар Миколи Колесника в попередньому номері, є підстави вважати цей матеріал прихованим передвиборним інформуванням на користь Миколи Колесника(він же Тайсон).
Перше місце за кількістю неприкритої «джинси» посідають газети «Пульс» «Червоний гірник». Почнемо з «Пульсу» від 01. 10. 2014. На другій сторінці розміщена різка критика-коментар від Олександра Вілкула щодо проваленого опалювального сезону (такий самий коментар розміщений на сайті Голос.юа). Сторінка четверта відведена під інтерв’ю Костянтина Павлова, в якому лунає та сама думка про провал опалювального сезону й борг держави перед Кривим Рогом у розмірі 450 мільйонів гривень. І про той самий борг говорить на п’ятій сторінці Олександр Вілкул під час візиту на гірничозбагачувальну фабрику № 1 та цех із виробництва окатишів № 2 ПАТ «ПівнГЗК». Тут знову вживається стале словосполучення «люди праці» (яке саме по собі є маніпуляцією, бо фіктивно протиставляє представників робітничих професій усім іншим — учителям, лікарям, менеджерам, журналістам тощо — які, в такій подачі, нібито не є людьми праці, тобто, не працюють), і частотний аналіз його вживання дає підставу припускати, що три статі у три різні видання створені однією людиною або групою осіб (себто, піар-командою).
На десятій сторінці з’являється відносно нове обличчя — Андрій Гальченко. Інтерв’ю з ним займає цілу шпальту, ані повторів, ані неточностей не виявлено. Проте в Інтернет-версії після інтерв’ю зазначено: «Коли номер верстався, ми дізналися, що Андрій Гальченко буде балотуватися в народні депутати» (справді, у ЦВК він зареєструвався 29 вересня). Це може бути виправданням у разі висунення газеті звинувачень, що журналісти друкують політичну агітацію без маркування.
Це ж інтерв’ю з тією ж назвою вміщене у «Червоному гірнику» від 2 жовтня 2014 року. Єдине, що їх відрізняє, — фотографія. Третьою сторінкою Андрій Гальченко не обмежується — його фото на обкладинці, а на другій сторінці він вітає ветеранів праці. Там же Олександр Вілкул звертається до криворіжців, сподіваючись на підтримку на виборах. По-скромному розмістилося інтерв’ю з Олегом Малачевським на іншій половині четвертої сторінки. Також на другій сторінці розміщені привітання від Юрія Вілкула, Дмитра Шпенова та Костянтина Павлова. Цим присутність двох останніх у газеті не обмежується: Дмитро Шпенов на сьомій сторінці впевнено розповідає про потреби народу. Костянтин Павлов розташувався на половині четвертої та на п’ятій сторінці, яка повністю дублює зміст інтерв’ю газети «Пульс» від 1 жовтня. Відчитуючи «Домашню газету» (також від 1 жовтня) знаходимо те саме інтерв’ю Костянтина Павлова, тільки під грифом «Політична агітація». Можливо, журналісти «Пульсу» та «Червоного гірника» просто забули позначити точно такий же матеріал як передвиборну рекламу? На сторінках «Домашньої газети» бачимо й змістовну критику Сергія Тигіпка щодо урядових економічних реформ, які мають скинути Україну на самісіньке дно кризи. Але цей процес зупинити можливо, звісно ж, дозволивши «Сильній Україні» увійти до парламенту і впроваджувати свої реформи: «Сьогодні необхідно підтримати вітчизняне виробництво через держзамовлення і обмежити імпорт тієї продукції, яка виробляється в Україні».
Агітаційні матеріали про Миколу Колесника мігрують по криворізькій періодиці. Цього тижня у «Домашній газеті» з’являються матеріали про батальйон «Кривбас». В одному з них Микола Колесник виступає потерпілим (на нього зводять наклеп військові з 17-го блокпосту): «…они поливали Колесника грязью, при том, что, когда он к ним привозил психологов и священников, в лицо ему лебезили и заискивали…»; а в іншому – коментатором (напевно, немає інших уповноважених осіб, які можуть прокоментувати ситуацію, пов’язану з Іловайською трагедією). Хай там як, а всі матеріали, де так чи інакше фігурує кандидат у народні депутати Микола Колесник, слід розглядати як складові цілісної піар-акції, чи не так?
Найменш цікавими для нас у «Домашній газеті» є сторінка, присвячена Ользі Бабенко, та в «Червоному гірнику» сторінки шоста (матеріал про команду Анатолія Гриценка) та восьма (інтерв’ю з Ольгою Бабенко, до слова, передруковане з «Домашньої газети» від 24 вересня, де воно належно не марковано) – саме вони позначені як «політична реклама», а що названо агітацією, то «джинсою» не є.
Амінь
Підготували
Ірина Роік ( https://www.facebook.com/irina.roick )
Сергій Мокряков ( https://www.facebook.com/msa.krog )
