10 березня у культурно-громадському центрі ШELTER+ криворіжці переглянули фільм за однойменною п’єсою Дмитра Корчинського «Посттравматична рапсодія». Стрічка про «кривавий синкретизм людських століть», тисячолітню історію протистояння України та московитів, визвольні рухи на теренах України, боротьбу за волю і незалежність, яка триває й нині.
Зйомки фільму
У рапсодії розповідається про вцілілого після Іловайська бійця з важкою контузією, який, перебуваючи певний час у напівзабутті, потрапляє в точку перетину кількох століть. Блукаючи в різних вимірах, його астральне тіло зустрічає на своєму шляху історичні постаті 1696, 1223 років, війни 1918–1921 років та Другої світової. Усі вони свого часу воювали в районі річки Калки, нині Кальміус, — сучасна Донецька область, — де неодноразово проливалась кров.
Саундтрек Тараса Компаніченка, його балада на початку фільму по особливому налаштовують глядача, виймають з його підсвідомості оте автентично українське, народне, національно свідоме, закодоване в мові та українській пісні. Вириває із сучасності, нагадує, хто він є. Неймовірно сильна авторська пісня в кінці фільму, сповнена віри в перемогу української народу:
Як дівчина в садочку,
Як шматок, що відгриз,
Доки богу не знудились люде,
Завжди Україна буде.
Вона буде велика, ще більше, ніж ця.
На наших наколках, у наших серця,
Попри смерть, небезпеки облуди,
Попри всіх, попри все, вона буде.
Співзасновник КГЦ ШELTER+ Роман Морозов, мотивуючи людей дивитись українське кіно, нагадав про значення в перемозі культурно-громадського фронту під час агресії з боку сусідньої держави: «Ми маємо усвідомлювати, що в нашій державі йде війна. Це означає, що кожен день, який ми живемо тут, треба проживати максимально відповідально. І особливо відповідально ставитись до того, що ми слухаємо і що ми дивимось».
Після перегляду патріотичної стрічки Роман також зазначив: «Ця війна продовжується, але ми обов’язково переможемо, бо ми на своїй землі, і правда на нашій світлій стороні».
