Криворізькі освітяни – відповідальна Тетяна Вірченко і Член ОВГ Роман Козлов протягом квітня – червня підвищували свою викладацьку кваліфікацію в рамках пілотного проекту «Лідерство в освіті», який реалізовує Київський університет імені Бориса Грінченка. Наслідок став доволі несподіваним: відтепер вони – професори кафедри української літератури та компаративістики КУБГ.
Університет уважається лідером з високою корпоративною культурою, інноваційною освітою, актуальною наукою та постійними прагненнями. Його місія – сприяти кожному в цілісному розвитку й лідерському становленні, служити людині, громаді, суспільству – цілком збігається із життєвою позицією Романа і Тетяни, які власним прикладом вчать відповідальному ставленню до свого життя, виховують і в себе, і в інших прагнення до самовдосконалення та розвитку дарованих природою талантів.
Попри всі перипетії у вишах рідного міста, Тетяна і Роман не полишили царини науки і освіти, бо з покликанням, мов зі стихією, важко боротися, адже воно не питає, і виконує лиш роль дороговказу на життєвому шляху. Цього разу внутрішнє чуття, збіг обставин, доля привели науковців до закладу, список почесних професорів якого вражає. Зокрема це й відомі громадсько-культурних діячі, письменники, поети Борис Грінченко та Іван Драч.
Роман розповідає: «Лекції, тренінги, робота зі свідомістю та підсвідомістю… Нібито звичні речі для педагога. Але модулі цього проекту справді дали віру в себе, у свою правоту, показали ті можливості, яких чомусь не бачив чи не хотів бачити досі. Аж ось і несподівана пропозиція працювати».
Звісно, некоректно було б порівнювати муніципальний столичний виш з державними, принаймні з фінансового боку. Але саме нефінансова сторона КУБГ, на думку наших докторів філологічних наук, привертає увагу. Це і вишукана корпоративна культура, і прагнення розвитку, і повага до альтернативної думки, і увага до побутових дрібниць.
Тетяна поділилася своїми враженнями: «Для мене в житті важливо не втратити сили залишатися собою попри всі обставини. У лабораторії лідерства КУБГ створені всі умови для цього: для ініціативи, пошуку внутрішніх резервів і зовнішніх інструментів самовдосконалення – заради себе і заради студентів. Усе, що відбувалося потім, – це можливість стати кращою, щастя працювати пліч-о-пліч з потужними науковцями, долучитися до формування спеціалістів, яких виш готує не тільки для Києва, а й для всієї країни. Звичайно, тепер слід виправдати сподівання, докласти максимум зусиль, щоб відповідати високому званню Грінченківця».
Попереду в наших відповідальних професорів складний рік: вимогливе столичне середовище, висока планка якості та постійні роз’їзди, адже вони все одно лишаються патріотами рідного міста і мріють використати в майбутньому отриманий досвід на розвиток його потенціалу.
