Про розвиток якого спорту для людей з інвалідністю може йти мова в місті, коли наші виконавчі комітети навіть не розрізняють понять «спорт» і «реабілітація»?
Відповідь на запит про наявність тренерів із плавання у ДЮСШ №6, які працюють з людьми з інвалідністю, засвідчила повне нерозуміння працівниками інклюзії.
Нам відповіли, що ні тренерів, ні штатної посади тренера з плавання в ДЮСШ №6 нема і, судячи з додаткових роз’яснень, бути не може. Бо спортивний заклад не надає послуг реабілітаційного характеру чи послуг з оздоровлення і соціалізації людей з інвалідністю. Але ж ми запитували про тренування спортсменів з інвалідністю. До чого тут реабілітація?
Голова ГО «Рух без меж» Юрій Понькін зазначив: «Це звичайна дискримінація, яка заборонена Конвенцією ООН про права осіб з інвалідністю. Пояснюючи причину неможливості введення в штат посади такого тренера, чиновники виключили навіть примарну можливість людям з інвалідністю займатися спортом. Мовляв, ідіть у свої реабілітаційні центри і там займайтеся. Якщо дитина має інвалідність невиліковного характеру, то заняття спортом цій дитині, а з віком і дорослій людині допоможуть соціалізуватися та, що дуже важливо, почуватися фізично краще. Працівники ж виконкому просто позбавили їх цієї можливості».
Спорт і реабілітація — це абсолютно різні речі. Те саме стосується реабілітолога та спортивного тренера. Спортом людина займається за власним бажанням, реабілітацію проходять за потребою.
Дуже просимо представників виконкомів розібратися в цих поняттях і не писати нісенітниць у відповідях. А замість того пошукати можливості забезпечити заклади тренерами з плавання для людей з інвалідністю, наприклад за рахунок залучення до співпраці таких організацій, як «Інваспорт».
