Багатьох чарують безкрайні простори степів півдня України. Втім мало хто замислюється, що без води ця місцевість не надто відрізняється від пустелі.
Життєдайний ресурс зник тут ще у березні внаслідок бойових дій. Залишки води використані, колодязі висохли.
Із 250 мешканців села, про яке йде мова, на місці лишаються близько 80. Серед них – літні люди, діти та громадяни з інвалідністю. Виживають, як можуть.
До найближчої водойми – кілька кілометрів, що перетворюються на вічність, враховуючи постійні обстріли та безліч замінованих ділянок.
Як зазначив співзасновник Об’єднання Відповідальних Громадян Тарас Грузін, він дізнався про біду із водою в один із попередніх візитів від старости навколишніх населених пунктів. Тоді ж стало відомо, що питання можна вирішити, якщо запустити насос і качати воду зі свердловини. Насос встановлений 2 роки тому й цілком справний. Але – немає електроенергії.
Рішення було знайдене. Завдяки допомозі від фонду Help Ukraine 22 / Operation Palyanytsya та Олександра Кондратинського, а також грузинських друзів на чолі з Giorgi Goguadze, вдалося придбати дизельний генератор. Силами місцевих електриків прилад під’єднали.
Перемога?
На жаль, злочинні дії колись “братнього народу” та 4 місяці неробочих комунікацій не минули безслідно, й “вау-ефекту” не вийшло. Кілька днів довелося витратити, щоб зрозуміти причину та ліквідувати її.
І ось, настав момент істини. Крайня хата села від свердловини. Її мешканка, поважна, майже 90-річна Таїсія Василівна, радісно повідомляє старості, що у крані є вода!
Воду, орієнтовно, даватимуть на кілька годин у день, що вже є величезним зрушенням. Над графіком й порядком працює староста. Також з’явилася можливість поїти худобу. Окрім того, є “наполеонівський” план – розробити систему очистки та перевести цю воду із розряду технічної до питної.
Життя на вільній Херсонщині поновлюється та продовжується, й ми пишаємося бути до цього причетними.
