Валерій Подколзін, член Ради Об’єднання Відповідальних Громадян
Можливо, словосполучення «рятівне сміття» звучить незвично і навіть дивно. Але хай там як, а ідея перетворити на гроші непотріб, який валяється під ногами і забруднює довкілля, та ще й спрямувати кошти тим, хто їх потребує, — гідна поваги й підтримки.
Чи згодні ви з тим, що пластик і скло мають не отруювати довкілля, а приносити користь? Організувати це дуже просто. Потрібно налагодити збирання та утилізацію вторинної сировини.
Зараз в Україні активно поширюється проект збору кришечок на протези воїнам. Вже є чимало учасників і критиків цього руху. Збір кришечок — справа гарна. Потрібно підтримати. Але я наполегливо пропоную вести ширшу роботу з роздільного збору і здавання більшого асортименту вторинної сировини — пластику, скла, макулатури, ПЕТ — з подальшим перерахуванням виручених коштів на потреби поранених в АТО.
Чому саме кришечки? Напевно, подіяла поширена в соцмережах історія про студента факультету стоматології Егейського університету Кусхтрім Ахметі, який кілька років тому проходив практику в лікарні і побачив, як одна мати тягне на своїй спині дитину-інваліда. Родина не мала грошей, щоб купити інвалідну коляску. Ця сцена потрясла практиканта, він вирішив допомогти таким людям і вигадав блискучий план. У різних куточках країни волонтери розмістили коробки і великі пляшки, у які люди складали кришечки від пластикових пляшок. Згодом їх відправляли на переробку, а на виручені гроші купували інвалідні візочки. Один візочок «коштує» 250 кг кришечок (приблизно 60 тисяч штук), а за ці кілька років проект зібрав близько 280 тон. Можна підрахувати, скільки інвалідних візочків уже придбано і передано нужденним.
Якщо це можливе в іншій країні, чому неможливе в нас? Саме така думка виникла у мене. Але чому тільки кришечки? Гроші у вигляді покинутих пляшок, кришечок та іншого непотребу в прямому значенні лежать під ногами. Усе, що потрібно, — підняти їх (пляшки та кришечки) і перетворити на гроші, які перерахувати тим, кому вони (гроші) дуже потрібні зараз.
Кришечка в моєму розумінні — це алегоричний приклад. Річ, одна одиниця якої не коштує майже нічого. Але зібравши разом багато таких одиниць, уже маємо щось. І це стосується всіх видів вторсировини.
Пораненим потрібні протези, ліки — тобто гроші на них, а не самі кришечки! Розширивши асортимент зібраної та зданої вторинної сировини, волонтери збільшать у рази суми виручених грошей.
Збирайте окремо пластик, ПЕТ-пляшки, скло, макулатуру, картон та інше. Здавайте зібране на пункт прийому вторинної сировини. З виручених коштів робіть пожертви на потреби військових, поранених в АТО. Визначтеся, кому, на вашу думку, допомога найпотрібніша. А потрібна вона, на жаль, дуже багатьом Героям.
Тому й розпочався довгостроковий проект, який має поєднати в собі дві добрі справи — допомогу Героям і природі. Проект можна поширити безмежно по місту, області, країні.
Із чого все почалося у «Соколовки» й Об’єднання Відповідальних Громадян? У квітні 2015 року в рамках заходу «Зробимо Україну чистою!» ми проводили «ЗУЧ Кривий Ріг — 2015». У місті працювали 17 локацій. Усі разом ми зібрали і здали вторинної сировини на 893 гривні. І допомогли Вадиму Свириденку, санінструктору 128-ї гірсько-піхотної бригади, який після отриманих поранень мав потребу в протезах усіх кінцівок.
Потім ми дізналися про випадок з підривом на міні санінструктора Ірини Іванюш (позивний «Лютик»). Мужня дівчина втратила обидві ноги. Лікарі врятували їй
життя. Тепер кожен із нас може допомогти їй реабілітуватися і повернутися до нормального мирного життя. Тому в червні ми провели захід «Допоможи на Соколовці «Лютику». За підсумками заходу зібрано і здано на пункт приймання вторинної сировини понад двісті кілограмів склобою, трішки ПЕТ і бляшанок. Загалом вторинної сировини аж на… 45 грн 40 коп. Але! Завдяки грошовим внескам учасників заходу було зібрано ще 340 гривень. Тож загалом 385 грн. 40 коп. перераховано на банківську картку Ірини.
У серпні ми провели захід «Гранітний кар’єр», де група з одинадцяти активістів назбирала 16 мішків непотребу. Причому лише п’ять із них містили сміття, решта — усе те, що можна відправити на вторинну переробку. Вторсировину відвезли та здали. Заробили (аж!) 69, 65 грн., та ще й пожертвували 130, вийшло 200 грн. Гроші були перераховані на карту Сергію Титаренку — льотчику, який після поранення в АТО прикутий до інвалідного візочка. У нього на руках — двоє дітей, бо дружина, лікуючи Сергія, запустила свою хворобу і померла…
Нещодавній приклад співробітників ТРК «Рудана», які на робочому місці зібрали і здали макулатуру, картон, кришечки і ПЕТ-пляшки, довів: робити добро простіше, ніж здається. Дівчата назвали свою акцію просто — «Рятівне сміття». Чому б і ні? Усе справді просто. Організувати, зібрати та здати. Усе, що треба — це почати це робити. На робочому місці, на рідній вулиці, у своєму під’їзді, зрештою, у власній хаті. Почни з себе. Врятуй планету і ближнього.
