Передвиборна інспекція продовжується: вже третій тиждень не можемо спокійно пройти повз газетні кіоски – робимо реалізаторам денну виручку.
«Вечірній експрес» джинсує дуже акуратно: минулого тижня невеличку замітку на першій сторінці опублікував, і цього тижня теж. А що, стабільність – запорука успіху! Та ще й розмістив засторогу-попередження у формі звернення про те, що не треба до влади підпускати тих, хто вже це райське яблучко вже скуштував. Разом із громадськими активістами під цим зверненням підписалися й представники політичних партій, які стали на сторожі чеснот криворізької душі.
«За агломерат» цього тижня міняє коней на переправі – замість улюбленого Костянтина Федіна рекламує Олега Малачевського, який прибув на відкриття шостого каскаду УДТК. Але все це дрібниці, тому що попереду нас чекають лідери криворізького друку.
Із цього тижня у періодиці з’являється нова фішка – друкування передвиборного матеріалу з позначкою, але не «передвиборна агітація» (якщо ви раптом так встигли подумати), а «Вибори 2014» — як кажуть, ні собі, ні людям. Активно цей прийомчик використовує «Пульс», розміщуючи матеріал про «Громадянську позицію» Анатолія Гриценка (стор. 10); «Домашня газета» — піарячи Ольгу Бабенко, Миколу Колесника, Костянтина Усова; лиш не позначивши так голову благодійного фонду «Фонд Сергія Смєлого» (думаю, не варто писати, як його звати?) – мецената, директора КП «Сансервіс» і просто красунчика, до якого можна звернутися щодо найбільш делікатних питань, не те що довірити прийняття законів. «Червоний гірник» не відстає від використання «фішечок», позначаючи так рекламу передвиборні програми Олександра Вілкула та Костянтина Павлова.
Незрозуміло, щоправда, чому самопіар Олександра Гальченка як політична агітація не позначений? Певно, тому що в рубриці «На часі» обговорюються нагальні проблеми, серед яких і захист Кривбасу (тут варто тричі зважувати, ідучи з таким гаслом – одного захисника ми вже маємо). І цим, звісно, не обмежується: пан Гальченко вітає людей похилого віку (ст. 2), відвідує військову частину (ст. 3), зустрічає героїв із війни і перевіряє готовність трамваїв до зимових «діснейлендів» (звісно, як найкращий експерт).
У тому ж випуску «Червоного гірника» вже традиційно розміщені привітання, як ви вже здогадалися, від нерозлучної трійки – Юрія Вілкула, Дмитра Шпенова, Костянтина Павлова. Найцікавішим матеріалом особисто для мене став коментар політолога Євгена Січкаренка (очевидно, досить фундаментальним і важливим у сучасному процесі, щоби коментувати ситуацію) про загрозу демократії України, що привидом стоїть на політичному горизонті через утиски прав Опозиційного блоку та інших кандидатів інших політичних партій (яких саме – назвати забули). У «Червоному гірнику» вміщений лише уривок, повну версію коментаря можна читати тут.
У «Пульсі» помічено повтори – та сама агітація Костянтина Павлова (як агітація не позначена), коментар про загрозу демократії (ст. 2). Відзначено й відносно нові матеріали: своєрідний колаж із попередніх матеріалів під назвою «Промислові регіони виживають за рахунок підприємств, а не держави», де Олександр Вілкул реагує на прохання «людей праці» (що це за вислів і з чим його їдять – дивись звіт № 2) і йде у політику, щоб захистити їх від дій непрофесійних політиків. Це він пояснює і на сторінках «Баби Дєда» (це теж криворізька газета) та «Всією сім’єю».
На цьому звіт завершується. І краще читати його. Всією сім’єю. Щоб точно не помилитися й обрати те, що треба.
